Зима — не причина відкладати міські прогулянки.
Ми зібрали сім маршрутів у Києві, Тернополі, Львові, Дніпрі та Івано-Франківську: набережні, парки, історичні центри й оглядові точки, куди можна піти взимку, не витрачаючи зайвого.
Святковий маршрут без витрат: прогулянка територією ВДНГ у Києві
ВДНГ узимку — це маршрут, який не потребує плану. Заходьте із центрального входу і просто рухайтесь алеями: світлові інсталяції, декоровані павільйони, сезонні артоб’єкти та фотозони створюють відчуття великого зимового містечка.
Навіть без ковзанки й атракціонів тут легко провести півтори-дві години — гуляючи, дивлячись і ловлячи святкову атмосферу. Особливо добре приходити після заходу сонця: підсвітка робить простір майже кінематографічним.
Чому варто йти: багато простору, святковий настрій і жодних обов’язкових витрат.
Київ із висоти і вечір у музеї: від Володимирської гірки до Музею Ханенків
Цей маршрут — для тих, хто хоче побачити Київ без поспіху й зайвого шуму. Почніть із Володимирської гірки: узимку панорами тут особливо виразні — туман над Дніпром, силуети мостів і відчуття відкритого простору.
Далі можна спуститися в бік Подолу — пішки або фунікулером — і вийти на Андріївський узвіз. У холодний сезон він стає менш туристичним і більш камерним: бруківка, ліхтарі, стара забудова задають повільний темп прогулянки. Звідси зручно піднятися до Пейзажної алеї — взимку вона мінімалістична, тиха й фотогенічна.
Потім на черзі центр і Музей Ханенків. Після прогулянки на холоді це логічне завершення: теплі старовинні інтер’єри, тиша залів і мистецтво різних епох. До того ж музей можна відвідати безкоштовно кожної першої середи місяця, що ідеально вписується у формат прогулянок без бюджету.
Чому варто йти: міські панорами і знайомство з історією та культурою в одному маршруті.
У тиші столиці: ботсад Гришка
Обирайте цей маршрут, якщо хочете трохи сповільнитися. Найкращий час для прогулянки ботсадом — ранок або світанок, коли Київ ще напівсонний.
Узимку ботсад — не про квіти, а про простір. Саме тут відкриваються одні з найкращих зимових краєвидів міста: засніжені алеї, пагорби й куполи Видубицького монастиря, які добре видно з оглядових точок.
У ботсаду завжди є свій ритм: хтось приходить кататися з гірок, хтось гуляє із собаками, а хтось просто йде без маршруту, зупиняючись, аби помилуватися панорамою.
Чому варто йти: відчуття, ніби ви ненадовго виїхали з міста, залишаючись у Києві.
Тернопіль узимку: засніжений центр
Прогулянку Тернополем найкраще починати зі знаменитого Тернопільського ставу. Узимку він зазвичай замерзає і стає одним із найтихіших місць у місті. Від ставу пішохідний міст веде на Острів закоханих — невелику, затишну локацію, яка взимку особливо фотогенічна.
Поруч розташований Тернопільський замок — найдавніша споруда міста і його головний символ. Саме з фортеці на березі водойми починалася історія Тернополя.
Від замку зручно рухатися до центру — на Театральний майдан і бульвар Шевченка. Взимку тут з’являється ялинка, святкова ілюмінація і ярмаркові будиночки, а місто виглядає компактним і по-домашньому затишним.
Прямісінько в центрі міста височіє Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці — справжня перлина пізнього європейського бароко, що вражає своєю величчю. А поруч — вулиця Валова, одна з найстаріших пішохідних вулиць Тернополя з історичною забудовою та затишними кав’ярнями.
Чому варто йти: усе близько й логічно: від ставу й замку до центру з історичними вуличками.
Львів: церкви й собори в межах однієї прогулянки
У Львові багато церков і соборів розташовані поруч, тож їх легко поєднати в пішу прогулянку. Між храмами маршрут веде засніженими вуличками історичного центру.
Маршрут логічно почати з Латинської катедри на Катедральній площі. Будівництво храму розпочали у XIV столітті, і впродовж кількох наступних століть він змінювався та доповнювався каплицями. Сьогодні це кафедральний собор римо-католицької громади Львова з готичним інтер’єром, вітражами та органом.
Далі — Вірменський собор, один із найстаріших храмів міста. Його збудували в другій половині XIV століття як центр вірменської громади Львова. Собор входить до ансамблю історичного середмістя, внесеного до списку ЮНЕСКО, і вирізняється поєднанням вірменських, готичних і пізніших архітектурних елементів.
Наступна точка маршруту — Гарнізонний храм святих апостолів Петра й Павла. Колишній єзуїтський костел початку XVII століття — один із перших барокових храмів Львова. Після тривалого періоду закриття він відновив роботу у 2011 році й нині є гарнізонним храмом.
Фінальна точка прогулянки — оглядові майданчики поруч із меморіальним простором Героїв Небесної Сотні. Звідси відкривається панорама центральної частини Львова.
Чому варто йти: компактний пішохідний маршрут, історичні пам’ятки різних епох і вільний доступ до локацій.
Центр, який легко пройти пішки: зимовий маршрут Франківськом
Івано-Франківськ зручний для зимових прогулянок: центр невеликий, маршрути зрозумілі, а цікаві локації розташовані в буквальному сенсі одна за одною.
Почніть із площі Ринок та ратуші — це історичне серце й головна візитівка міста. Узимку тут тихіше, ніж у туристичний сезон, і добре відчувається атмосфера Франківська: камерна, людяна і трохи «казкова».
Далі рушайте вулицею Незалежності — головною пішохідною артерією міста. Вона довга, рівна і зручна для неспішної ходи. По дорозі можна зазирнути до Бастіону — частини стародавніх фортифікаційних споруд Івано-Франківська, які були зведені у XVII столітті для захисту міста. Фортеця відігравала важливу роль у військовій історії регіону, ставши символом стійкості та незламності. На початку XXI століття частину фортифікацій відновили та перетворили на культурний центр.
Завершити маршрут радимо біля Міського озера та Острова кохання. Узимку ця зона менш людна: алеї порожніші й обидві локації стають справжньою оазою спокою.
Чому варто йти: короткі переходи, зрозуміла логіка маршруту й можливість завершити прогулянку без метушні — рідкісне поєднання для центру міста
Зимовий Дніпро: від набережної до оглядових точок
У Дніпрі зимові прогулянки логічно будуються вздовж ріки. Тут не потрібно вигадувати складні маршрути: місто саме підказує напрямок.
Починати варто з набережної. Вона тягнеться вздовж Дніпра понад двадцять кілометрів і задає масштаб усього міста. Це саме та місцина, де не хочеться прискорюватися — просто йдеш уздовж замерзлої води й досліджуєш локацію.
Далі рушайте до парку імені Тараса Шевченка — найстарішого парку Дніпра, який від заснування й до 1925 року мав назву Потьомкінський сад. Узимку його алеї й схили виведуть на оглядові ділянки над рікою, де Дніпро вже видно з висоти.
Із парку пішохідний міст веде на Монастирський острів — він входить до складу парку й дає панорами на обидва береги.
Фінальну точку прогулянки можна зробити в районі Мерефо-Херсонського мосту — аркового залізничного мосту початку ХХ століття, який внесено до реєстру пам’яток архітектури України. До нього легко дійти, повертаючись уздовж набережної, без різких змін маршруту.
Чому варто йти: цей маршрут не потребує планування — він складається сам та дозволяє побачити Дніпро таким, яким він є.
А якщо хочеться продовжити прогулянки вже у форматі повноцінного дня в столиці — з музеями, архітектурою й перевіреними місцями для кави та перекусу — радимо звернутися до матеріалу «10 ідей, як провести день у Києві з бюджетом до 1000 гривень».
